Японський енцефаліт

Причина японського енцефаліту

Резервуаром вірусу, що викликає японський енцефаліт, є болотні птахи з боліт Азії, Океанії та Австралії, а також свині, коні та велика рогата худоба. Переносником збудника є комарі роду Culex (переважно Culex tritaeniorhynchus). Вірус японського енцефаліту споріднений вірусу жовтої лихоманки, денге та Західного Нілу.

Поширеність японського енцефаліту

Щорічно до 68 000 людей в Азії та Океанії захворюють на хворобу, спричинену вірусом, а смертність при розвитку енцефаліту сягає до 30% – що від 13,6 до 20,4 тис. щорічно. За даними ВООЗ, цей збудник ендемічний у 24 країнах Південно-Східної Азії.

Карта поширення (від CDC):

Симптоми японського енцефаліту

Інкубаційний період хвороби зазвичай становить від 4 до 14 днів після зараження. Перебіг захворювання включає появу таких симптомів, як лихоманка та легкий або помірний головний біль. У дітей можуть виникати такі симптоми травлення, як біль у животі або блювота.

Перебіг хвороби японський енцефаліт

При гострому перебігу відразу після лихоманки та посилення головного болю виникають менінгеальні симптоми, ригідність потилиці, дезорієнтація, кома, судоми та спастичний параліч м’язів. Діагностика включає оцінку клінічних симптомів і серологічну діагностику, а лікування зводиться до фармакотерапії, спрямованої на усунення виниклих симптомів захворювання.

Ускладнення японського енцефаліту

У більшості реконвалесцентів (30-50%) наслідком японського енцефаліту можуть бути стійкі неврологічні (судоми, параліч) і психіатричні симптоми (неможливість говорити або проблеми з артикуляцією).

Профілактика японського енцефаліту

Вакцини доступні на ринку та рекомендовані мандрівникам до Азії, особливо до країн, де передача вірусу є ендемічною. Вакцина містить убитий вірус, а імунізація складається з двох доз, які слід прийняти щонайменше за 7 днів до поїздки в уражені райони.